Аквілея—Акойміти
Біблії на гр. мову в II. в. по Хр. 2) вл. Адлер, Каспар, нім. реформатор, один з Лютерових сторонників і помічників (1488-1560). Римський акведукт.
Аквілея, нині мале італійське містечко недалеко від устя ріки Сочі (Isonzo), 2.600 меш., давніше велике торговельне й портове римське місто; стратило своє значіння через відгяття від моря дельтою Сочі; середньовіччі патріярхат. Староримські й середньовічні будівлі. Управа рижу. Аквільон, північно-схід. вітер у старовині. Аквінат або Аквінський, гл. Тома, св. Аквісґран, гл. Аахен. Аквітанія, частина стар. Галлії між Піренеями й Гаронною;, 419 по Хр. зах. ґоти, 507 до Франконії, 778 королівство, 1453 до Франції. Акерман (Ackermann), Конрад (1710-71) один із основників нового нім. театру. Його жінка Софія (1714-92) славна драм, артистка. Акерман (Ackermann) Люіза, французька поетка, песимістка (1813-90). Акефал, (гр. вл. безголовий) 1) рід м’якунів, що позірно не мають голови; 2) безголовий недородок; 3) а-ли, секта, монофізитів, що не признає патріярха. Акефалічні книжки, книжки, що їх початок затрачено. Акефалія, (гр.) безголов’я, безголовство. Акименко Яків, гл. Степовий Я. Акир премудрий, герой перекладної казки, відомої в староукр. літературі XV. в.у двох редакціях, що „за свою основу мають араб, казку з „Тисячі й одної ночі“. Акіба, бен Йосип, славний рабін, один з*творців „Мішни“, покараний смертю 135 по Хр. за участь у повстанню Бар Кохби. Акімов Іван, рос. маляр істор. картин, (1764-1814). Акінезія, (гр.) повна або частинна неможливість порушування членами тіла, через хоробу відповідних мізкових осередків чи нервів. Акіт, (від acquitter), гл. Pour acquit. Акіургія, відділ хірургії, що подає способи вживання хірургічних інструментів. Акка, 1) (фр. St. Jean d’Acre), порт у Сірії, з котрого веде залізниця до Гайфи; 2) карикувате муринське плем’я (1-65 м. вис.) в пралісах середущої Африки. |
Аккад, ґл. Сумери. Аккерман, Білгород, на зах. березі лиману Дністра в Басарабії, колись гр. колонія Tipa, опісля пристань княжого Галича, XIV-XV ґенуезька оселя Монкастро, від 1479 тур. твердиня; XVI. в. походи козаків, 1806 до Росії, 1919 до Румунії (Cetatea Alba) пристань, торговля сіллю, рибою і вовною. 40.000 меш. В А. повіті українці творять відносну більшість (26-7$). Аккольті Бенедете, фльорент. канцлер (1415-66), що його історія першого хрестоносного походу дала Тассові матеріал до твору „Освободжений Єрусалим“. Аккра, (Accra), головне місто бритійської колоті Золоте Побережжя в Африці, 38.000 меш. Акліматизація, призвичаєння до іншого підсоння; зміни, які повстають в тілі тварини чи ростини під впливом зміненого підсоння. Акліматизуватися, привикати до іншого підсоння; призвичаюватися, приноровлюватися, принатурюватися. Акліна, магнетний рівник Землі, лінія, що лучить місця на поверхні Землі, де нема магнетного нахилення. Ця лінія біжить близько географічного рівника. Здовщ цієї лінії магн. стрілка, що може обертатися навколо поземої осі у прямовисній площі, уставлена в площі магн. полуденника, висить поземо тоді, як на інших місцях Землі нахиляється до позему. Аклямація, (лат.) спосіб уживаний іноді на зборах, коли на чиєсь внесення не голосується звичайним способом, підраховуючи голоси, тільки оплесками, повстанням з місць або ще й іншим способом виявлення згоди. Аклямувати, притакувати оплесками, одобряти, вибирати без голосування. Акме, (гр.) вершок, рішаюча хвиля (криза) в розвитку хороби. Акмечетка, містечко на Херсонщині в Миколаївській окрузі, над Богом. Акмолинськ, місто над рікою Ішім серед кірґізьких степів, 13.000 населення. Акмолинська область, частина Козацької Автономної Радянської Республіки (Козацька A. P. С. Р.) в Середній Азії; простір 100.700 км.21.100 тис. меш., обіймає лісостеп на півн., степ на півдні. Первісне скотарське й кочовниче населення творять кірґізи (35%), витискані українськими (24%) й російськими (31%) рільниками. Гол. місто Петропавловськ, 36.000 меш. Акне, (гр.) „вугри“, найчастіше на лиці, спричинені запаленням в лойових залозах шкіри, Лікування: змивання 50% спиртом із содою або саліциловим спиртом, механічне усування вугрів і т. п. Акойміти, (гр. вл. безсонні) монахи, що ділилися на хори (3-6) і відправляли безпереривно богослуження. |
