Аліфатичні сполуки—Аллохтонічні відложжя
„Правда, панове, полягла“, „Ні на полі, ні на морі не бувала“. Аліфатичні сполуки, (гр.) товщі і споріднені річовини; основною річовиною є метан. Крім товщів сюди належать м. ін. вуглеводні, що входять у склад бензини, нафти, парафіни, також органічні кваси, алькоголі, оцет, цукри, мучина, целюльоза й багато ін. Алкамен, ст.-гр. різьбар і ливар, найславніший з учнів Фідія, в V. в. до Хр. Алкей, ст.-гр. ліричний поет з Митілени на остр. Лесбі, б. 600 до Хр. Від нього дістала назву чотирорядкова алкейська строфа. Алкестіда, дружина Адмета, тирана міста Фер у Тессалії, добровільною смертю окупила життя свого мужа, після чого Персефона пустила її назад на горішній світ; по іншому переказу Геракл відбив її у Плутона. Її долю часто зображали гр. й рим. трагіки. Алкібіяд, атен. політик і полководець під час пелопонеської війни; (451-404 до Хр.); обвинувачений у зневазі релігії, перейшов до Спарти й Персії, покликаний назад побив спартан під Абідом і Кізиком; по невдачі під Нотієм убитий. Алкіной, король Феаків в „Одісеї“. Алкіона, донька Еола, кинулася в море, з туги за своїм чоловіком Кеіксом, що згинув після розбиття корабля. Боги перемінили їх обоїх у водяні птиці. Алкіонські дні, тихі, безвітряні, зимові дні; безвітря, тиша, спокій. Алкіфрон, гр. ретор, б. 200 по Хр. Остало по нім 118 листів, цінних для літератури й для пізнання сучасного побуту й світогляду. Алкман, ст. гр. хоровий лірик з другої пол. VII. в. до Хр. Алкмена, дружина Амфітріона, мати Геракла. Алкмеоніди, атен. аристократичний рід, 510 прогнали Пізістратидів. Алкой (Аісоу), промислове місто в провінції Аліканте в Еспанії; 35.000 меш. Аллагабад, столиця схід. бриг. Індії при впаді ріки Джумна до Ґанґу. 170.000 меш. Торговля збіжжям, університет, місце прощі для індусів. |
Алларґандо, (іт.) розширюючи, муз. темп. Аллах, (араб.) Бог магометан. Алле (Allais) Альфонс, фр. гуморист (1854 — 1905). Аллеґрето, (іт.) швиденько, муз. темп. Аллеґрі Ґреґоріо, іт. композитор (1567- 1653), автор духовних хорових творів, м. ін. славного Miserere, співаного у Велику п’ятницю в Римі. Аллеґро, (іт.) шпарко, жваво, музичний темп. Аллекто, одна з трьох Еріній (Фурій). Алленштайн, поль. Ольштин, гол. окружне місто в схід. Прусії; 39.000 меш., гарна, горбовата й озерна околиця над рікою Алле. В окрузі на 537.000 меш. 25% мазурів. Алліолі Йосиф, нім. дослідник і перекладчик св. Письма (1793 — 1873). Аллоброґи, кельт, плем’я за Цезаря між Роною й Ізерою. Аллозаври, юрайські травоїдні гади. Аллокуція, (лат.) 1) у римлян промова полководця перед битвою; 2) прилюдна промова папи до "збору кардиналів. Аллопатія, (гр.) спосіб лікування хоріб, противний до гомеопатії; поборює хороби засобами, які в здоровому тілі спричинюють протилежні прояви. Аллоритмія, (гр.) нерівномірність у биттю живчика. Аллотріофагія, (гр.) хороблива о- , хота до їдження невідповідних або й осоружних річовин. Аллотропія, (гр.) властивість деяких первнів, що вони появляються в різних, цілком відмінних видах, пр. вуглець приходить як вугілля, графіт і діямант. Аллохроматичність, (гр.) забарвлення чужими річовинами, у камінів. Аллохтонічні відложжя, творяться з принесених з іншого середовища матеріялів, пр. вугілля, що твориться на дні озера з принесених колод дерева. |
