власного досвіду, а про народ і казати нема чого.
Бажаючи по змозі прислужитись справі об'єднання нашої літературної мови, я подаю тут список переважно московських, церк.-словянських і польських слів, яких не має наддніпрянська літературна мова і які я вибрав з сучасної галицької преси, з калєндарів та з книжок, що повиходили за останній час.
Слів, позичених з латинської, німецької та инших мов, які не вживаються Наддніпрянцями, я не виписую, бо їх так багато, що довелосяб переписати мало не половину словаря д-ра З. Кузелі. Вони так вражають своєю кількістю навіть і Москалів, у яких теж не мало інтернаціональних слів, що чорносотенний „Кіевлянинъ“, коли хтів висміяти галицьку літературну мову, то запевняв, що тільки з одного артикула львівського „Діла“ він вибрав таку, як він каже, „какофонію“: „кавція, калюмнія, квестія, квота, комоція, куртуазія, і прочая корупція, требующая основательной кураціи“.
Для об'єднання нашої літературної мови й надання їй народнього, національного характеру, перше всього обовязково треба повикидати з неї оті московські й польські слова, яких нема в наддніпрян-
