Сторінка:Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода.pdf/286

^**^*

Вертеп выбит под скалою

И то простою рукою
Се чертог его.

Пища в млеке, в зерне,
Се стол ранній и вечерній
В том чудном доме;
Музика ли там людна и лестна
Увеселяет царя небесна?
Пастырський сонм на свирелнах
Хвалит его на сопелках
Препростым хором;
Баволна и лен и волна
Сим в наготе своей нищета предовольна“.

Далі йде пісня, що співає весь хор і в якій розвинуто цю саму тему. Цей кант, на думку акад. В. Н. Перетца, становить своєрідну переробку перекладеного з польської мови вірша, відомого в багатьох списках, в друкованих кантичках.

Ось для порівняння його перший вірш в оригіналі:

Pasterze mili,
Coscie widzieli?
Widzielismy malenkiego
Syna boskiego…

Тотожність так очевидна, що ледве чи може тут бути мова про випадковість. Польську мову Г. С. Сковорода, напевне, знав. Він міг також знати й цей кант у польському оригіналі й переробити й вставити, як окрему літературну пам'ятку спільного користування. За автора його він себе, очевидно, не вважав, бо не вмістив цього вірша в свій „Сад божественных песень“. Ми знаємо однак випадок, коли одну пісню „Сада“ (IV) Г. С. Сковорода цілком переніс у „Брань архистратига Михайла“: „Нельзя бездны океана горстью персти забросать“. У цей-же твір Г. С. Сковорода вставив і другого вірша, позиченого з трагедо-комедії „Гонима церква“ Варлаама Лащевського, що був професором грецької й єврейської мов та теології, стояв на чолі гуртка осіб, що виправляли біблію. Г. С. Сковорода називає цю пісню „милою“ та виголошує авторові вічну пам'ять, як єпископу Донському. З. Лащевського вносить він і ще одну пісню — Пой и воспой — і при цьому додає цікаву згадку про пожежу Київської книгозбірні:

„О пламень, поядшій Кіевськую библіотеку, такіе и толикие манускрипты, коликую гибель сотворил еси“.

Нам відома трагедо-комедія Варлаама Лащевського з аналогічним змістом (на тему про переслідування церкви),