Показуючий говорить о чародїйських штуках і т. д. і питає ся опісля, чи вміє хто кинути до гори талю карт так, аби при спаданю причепила ся кождому з гостий до носа. Коли гостї через довший час наломили собі досить голови і вкінци просять питаючого ся, аби їм сю штуку показав, відповідає тойже: я сам сего не вмію, а лише питав ся, чи з вас хто сеї штуки не докаже.
Кладе ся на столї талїю карт, але так мішаних, аби спідна карта все на сподї лишилась. Потім каже ся комусь витягнути зі середини карту, запамятати собі і на стіл положити, опісля кладе ся цїлу талїю на запамятану карту. Тепер каже ся талїю зібрати і собі її подати. Опісля переглядає ся позірно карти, якби ся їх числило, а в дїйсности шукає ся тої карти, яка перед тим лежала на сподї, позаяк та карта, що находить ся перед нею, є картою запамятаною.
Треба собі запамятати карту. Дальше мішає ся карти не нарушуючи спідної, каже ся потім якунебудь карту зі середини витягнути, запамятати її, положити на стіл і на ню кладе
