Минуло як раз двадцять лїт, як завязане було нове видавництво під назвою „Рускої історичної біблїотеки“, призначене для популяризації серед галицької публїки, на українській мові виднїйших праць по історії України, за браком свого ориґінального більшого курса. Підперте потім спеціальною запомогою зі сторони галицького краєвого сойму, воно протягом 10 лїт (1886–1896) випустило шіснадцять книжок (I–VI і IX–XVIII), що містили в перекладї, в цїлости чи в уривках розвідки, більші або меньші, авторів українських і росийських: Костомарова, Антоновича, Іванишова, Дашкевича, Шараневича, Качали, Іловайского, Смирнова (так тут вийшли майже всї моноґрафії Костомарова з української історії, витяги з історії старої Руси Іловайского, коротка історія України в видї витягу з праці Качали Polityka Polaków względem Rusi, вибірка з праць про Галицьке князївство і т. и.). З огляду на популярну цїль видання, сї розвідки й витяги давали ся без наукового апарату, без приміток, часом в скорочених витягах, а перекладчиками були переважно українські письменники — Кониський, Карачевський-Вовк, Комарів й иньші. В 1894 видавництво перейшло від першого його видавця й властителя Ол. Барвінського до Наукового товариства ім. Шевченка, і тодї підписаний, звернувши увагу на те, що виданнє досить слабко росходячи ся в ширшій публїцї, зістається безхосенним і для наукового ужитку, бо подає переклади неповні, вплинув на те, що почавши від р. 1896 переклади стали виходити уже вповнї, з науковим апаратом. В такій формі, під редакцією підписаного, яко ди-
