175.„Ви, турки-яцичари, помалетьку ячіте[1],
мойого вірного клюшника не збудіте!
Сами ж добре поміж рядами прохожайте,
всякого чоловіка осмотряйте!
Бо тепера він підгуляв,
180.щобі кому пільги не дав!“
То турки-яничари свічи у руки брали,
поміж рядів прохожали,
всякого чоловіка осмотряли…
Бог помог: за замок руками не приймали!
185.„Алкане-Пашо, безпечно почивай!
Доброго й вірного клюшника маєш:
він бідного невольника з ряду до ряду посажав
по три, по два, стариї кайдани посправляв,
а Кішку Самійла ланцюгами утроє приняв“.
190.Тоді турки яничари у ґалеру вхожали,
безпечно спати лягали,
а котрі хмельні бували, на сон знемагали,
коло пристані Козловської спати полягали.
Тогді Кішка Самійло полуночної години дождав;
195.сам між козаків устав,
кайдани із рук із ніг у Чорнеє море пороняв;
у ґалеру вхожає,
козаків пробужає,
шаблі булатниї на вибор вибірає,
200.до козаків промовляє:
„Ви, панове-молодці, кайданами не стучіте,
ясини[2] не учиніте,
ні которого турчина в ґалері не збудіте!“
То козаки добре зачували:
205.сами з себе кайдани скидали,
у Чорнеє море кидали,
ні одного турчина не збудили.
Тогді Кішка Самійло до козаків промовляє:
„Ви, козаки-молодці! Добре, браття, майте,
210.од города Козлова забігайте,
