245.по ґалері поглядає,
що ні єдиного турчича на ґалері немає.
Тогді Лях-Бутурлак із ліжка воставає,
до Кішки Самійла прибуває.
250.„Ой, Кішко Самійлу, гетьмане запорожський,
батьку козацький!
Не будь же ти на мене,
як я був на останці віка мойого на тебе!
Бог тобі допомог неприятеля побідити,
255.та не умітимеш у землю християнську входити!
Добре ти учини:
половину козаків у окови до опачин[1] посади,
а половину в турецькеє дорогеє плаття наряди;
бо ще будемо од города Козлова до города Царіграда гуляти,
260.будуть із города Царіграда дванадцять ґалер вибігати,
будуть Алкана-Пашу з дівкою Санджаківною по зальотах поздоровляти;
то як будеш одвіт давати?“…
Як Лях-Бутурлак научив,
так Кішка Самійло, гетьман запорожський, учинив:
265.половину козаків до опачин у окови посадив,
а половину в турецькеє плаття нарядив.
Стали од города Козлова до города Царіграда гуляти,
стали із Царіграда дванадцять ґалер вибігати
і ґалеру із гармати торкати, —
270.стали Алкапа-Пашу з дівкою Санджаківною по зальотах поздоровляти.
То Лях-Бутурлак чогось догадав:
сам на чердак виступав,
турецьким біленьким завивалом махав;
раз то мовить по-грецьки,
275.у друге — по-турецьки;
