Сторінка:Українські думи та пісні історичні (Д. Ревуцький, 1919).pdf/88

— 82 —

на гаки, третіх садовили на пакіл. Султан часто їздив з Білгорода (Аккерман) на другий берег стріляти з луку та дивитись, як катували бранців. Коли на ньго напосідалась меланхолія, він стріляв не тільки полонених козаків, а навіть і своїх пахолків. Через півроку його було скинуто з царства і вбито^[1].

Зближення з богатирем російських билін Васїліем П'яницею див. у Антоновича й Драгоманова („въ редакціяхъ великорусскихъ былинъ о такомъ героѣ видны-значительныя отличія отъ пѣсенъ о Байдѣ“^[2].

Порівняння пісні з аналоґичними темами болгарської й сербської героїчної поезії, зроблене проф. Халанським^[3], зазначає самостійність головної теми — зневагу до смерти й героїзм духу серед найтяжчих мук тіла, що виявив український козак, тоді як у піснях південно-словянських уславляється дотепність героя, що, зневаживши султана й його віру, щасливо тікає від нього.

 

---

 

12.

 

(Дума).

 

1.Ой, та у святую неділеньку барзе^[4] рано-пораненько, ой, да тож то-то не сизиї орли заклекотали,
як то бідниї невольники у тяжкій турецькій неволі заплакали, гей!…
У гору руки підіймали,
5.кайданами забряжчали,
Господа милосердного прохали та благали, гей!
— „Гей, подай, подай нам, Господи, з неба дрібен дощик,
а з Низу^[5] то буйний вітер!
Ой, чи не встала би то на Чорному морі бистрая хвиля

1. Пк. 6, т. І, ст. 158.
2. Ibidem, ст. 157.
3. Пк. 375.
4. „Барзе“ — дуже.
5. „Низ“ — подвійне розуміння: 1) „низ“ — антитеза „небу“, те. то лежить нижче; 2) „Низ“ — землі війська запорожського.