Цю сторінку схвалено
ПРОЛЬОҐ[1].
Дві сїм'ї поважні у гарній Веронї,
Де ми поміщаєм свою дивовижу,
Заївшись за давнї й недавнї досади,
Сусїдською кровю поплямили руки.
Утроби планетні ненавидцїв лютих
На сьвіт появили закохану пару,
І вийшла з кохання крівава руїна,
І зникла в руїнї запекла ненависть.
Страшенні пригоди палкого кохання,
Сусідської злоби та ворогування,
Що тілько смерть дїток могла погасити,
Нам треба в недовгій частинї змістити.
Хто пильно на сцену зволить поглядати,
Недомовки будем граннєм доповняти.
- ↑ Сей прольоґ (у Шекспіра Chorus) пропущено в першім повнім виданю Шекспірових творів з р. 1623, хоча давнїйші виданя нашої траґедії мають його. Се дало підставу до припущеня, що сей „Прольоґ“, як також „Хор“ при кінцї першого акту, дороблені не Шекспіровою рукою.
