тон“, порівн. И. А. К. XIII, стор. 37). Мал. 4 дає вигляд такої субструкції під бруком № 12 у дільн. Б., на табл. I зазначені пунктиром рештки стіни з такої верствованої субструкції (№ 13). Рештки бруку № 12 лежать на 0,56 м. нижче від кладки 1-го шару № 1. На мал. 5 та 6 подано фундаменти одної будівлі, що залишилася від будинків 2-го шару (№№ 28, 34, 38 і 40) під стінами 1-го шару (№ 36) в дільн. Б. На мал. 7 видно ті самі фундаменти і брук другого шару № 8 з рештками кладок 1-го шару (№ 14). Будівлі другого шару частково налягають на рештки кладок 3-го шару (№ 28 на мал. 8). Другий шар наймовірніше слід датувати III–II сторіччям до нашої ери. Будинки, що упереджували будівництво першого шару, після якого на цьому місці взагалі нічого не будували, повинні бути трохи пізнішого часу, — приблизно II–I-го сторіччя до н. е. Кладки 2-го шару подібні до кладок будівель 5-го шару „низового городу“, а їх сувідносини з кладками 1-го шару в багатьох точках такі самі, як сувідносини кладок 5-го шару в „низовому городі“ з пізнішими кладками цього ж шару (див. О. А. К. 1909–1910, стор. 49 дальші).
Небагато відкрито слідів 3-го культурного шару. Грубина 3-го шару приблизно 0,80 м. Рештки 3-го шару — солідні, камяні фундаменти стін (№№ 27, 31 на мал. 9, № 49 на мал. 11 й 12 у дільн. Б та № 7 у дільн. В). Їх здебільшого поставлено на пильно збудовані субструкції з поземних прошарків попелу та глини, що правильно чергуються. Часом частини фундаментів, що збереглися, 3-го шару були використані будівниками 2-го шару і таким чином увійшли до складу споруджень 2-го шару (мал. 8, стіна № 28, яка сягає у східньому напрямку глибини 2,44 м., а далі продовжується, як приміст — ложе з жорстви, завтовшки 0,22 м., що від неї ж залишився). У стіні № 28 до 3-го шару належить 1,43 м. кладки, рахуючи здолу. В одній точці дільниці Б на глибині від сучасного рівня 2,60 м. залишився низ облямівки — кладки 3-го шару (мал. 9 № 27), зробленої з насухо припасованих, гарно тесаних плит вапняку, — облямівки, подібної до кладок відповідних шарів, відкритих у Ольбії роками 1903 (див. И. А. К. XIII, 101, мал. 53 д.; 35, мал. 21) й 1908 (див. О. А. К., за р. 1908, 21, мал. 7). Стіну № 27 р. 1926 зайняла стіна № 25 другого шару, що її підошва лежить на 0,87 м. вище від рештки кладки № 27 третього шару. Так згадані кладки рр. 1903 й 1908, як і кладки 3-го шару р. 1926 слід віднести до класичної доби з середини 5-го сторіччя до кінця 4-го сторіччя до н. е. В цьому 3-му шарі на дільн. Б на W від стіни № 27 (див. табл. I) знайдено поміж сміттям уламки гостродонних амфор (мал. 10 і табл. I), що їх форма є типовою для V–IV стор. до н. е.
Від споруджень 4-го шару (пересічно він завгрубшки 1 м.) у місцевості на N від „Зевсового кургану“ знайдено тільки окремі частини фундаментів або каміння від стін (№№ 33, 48, 50 у дільн. Б,
