Перейти до вмісту

Сторінка:Фармаковський Б. В. Розкопування Ольбії р. 1926 звіт. (1929).djvu/30

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
28

„Зевсового кургану“ в загальних рисах були такі самі, як і на місці на N від нього. Тільки на площі на W від кургану виявилися також і будівлі, споруджені на самому грунті-материку — п'ятий шар, якого не констатовано на площі, що на N від кургану (дільн. Б і В).

Як там, так і тут, кладки долішніх шарів частенько використовували будівники пізніших, горішніх шарів. Так більшість кладок 2-го шару, що збереглися, увійшли до кладок 1-го шару (№ 8 на мал. 14, кладки ж 1-го шару № 13 і 19). Де-які стіни 1-го шару збудовані були на рештках фундаментів, що функціонували в добу 2-го шару, а збудовані були ще в добу 3-го шару (порівн. мал. 15, порівн. вище № 45 на мал. 14 і 15).

Подібно до того, як фундаменти стін поодиноких шарів стоять на різних рівнях культурного насипу, так само на різних рівнях лежать і рештки бруку вулиць, які йшли повз будинки, що від них залишилися фундаменти. Цікаво, що згадані дві вулиці, що перехрещуються, починаючи з доби 4-го шару зберігли той самий напрямок і перерізували одна одну під прямим кутом, — одна вулиця йшла майже просто з S на N, друга — з W на O. Вулиця, що з S на N, за даними місцевости повинна була бути головною вулицею міста грецьких часів. Вона була приблизно 10 м. завширшки і, йдучи на N, прямувала до брами, відкопаної р. 1908 (див. О. А. К. 1908, таб. II). Широчину вулиці цієї визначає відстань від кладки № 16 у дільницях А і Г, що стоїть на розтоці згаданих двох вулиць, до кладок № 2–3 на дільн. Г. Широчину другої вулиці не можна було встановити тому, що терен на N від квадратів 16–11–2–I не розкопували.

Горішні чотири шари, досліджені на площі на від „Зевсового кургану“, точно відповідають шарам, встановленим на площі на N від кургану. Дати ж поодиноких шарів на площі на N від кургану можна було встановити точніше незалежно від наслідків, одержаних від розкопувань на N від кургану. Насип, на якому лежав цемянковий розчин для бруку з кругляків 4-го шару дільниці А, дав черепя йонійського та атицького чорнофігурного посуду кінця VI-го стор. до нашої ери. Найпізнішою, таким чином, датою для споруджень 5-го шару є друга третина VI-го сторіччя до н. ери. Тому що рівень землі в добу 4-го шару був вищий від рівня 5-го шару, і що в 4-му шарі фундаменти не будувались на грунті-материку, як в 5-му шарі, й що для них робили штучні субструкції з прошарків попелу й глини, можна гадати, що перейшов досить довгий час поміж будівництвом 5-го та 4-го шарів, в усякому разі, не меньш життя одного покоління. Будівлі 5-го шару, напр., будова, до якої стосуються стіни № 52, 53, 56 (мал. 16) певне треба віднести до першої третини VI-го стор. до н. е., тоб-то до найдавнішої доби життя цієї колонії. Фундаменти стін №№ 52, 53 й 56 стоять на глибині 2,27 м. і є заввишки 0,58–