0,73 м. Будівлі 1-го шару, відкопані на площі на N від „Зевсового кургану“ №№ 4 й 5 в дільн. А, №№ 5, 6, 7 у дільн. „Д“ сильно розруйновано добуванням тут каміння в пізніші часи, можливо, вже з римської доби. По де-яких точках на рівні життя першого шару виявилися купи розкиданого каміння від розтягнутих споруджень першого шару. Будівельна техніка 1-го шару була невисокою. Будівники 1-го шару широко використали ощадки кладок 2-го шару так само, як і його будівельні матеріяли. Техніка будівель 1-го шару нагадує техніку споруджень 5-го шару (пізньо-геленістичного), відкритого в „низовому городі“, до нього належить останній період будинку з перистилем, відкопаного р. 1909–1910, (див. О. А. К. за р. 1909–1910, стор. 71, мал. 81). В першому шарі на перехресті двох вулиць знайдено цікаву округлу огорожу на один рядок кладки (1,45–1,78 м. діям., мал. 17), з, певне, культовим завданням. В добу 1-го шару вулиці міста забруковані були мостовинням з битого череп'я від амфор (завтовшки до 0,25 м.). Силу такого черепя здобуто з землі під час розкопувань 1-го шару (мал. 19-а). У насипу 1-го шару траплялися уламки черепків, шматки неопаленої цегли та штукатурки (дільн. А, квадр. 4). Від другого шару (III–II стор. до н. е.) зберігся шерег міцних кладок, збудованих на верствованих субструкціях з правильних поземних прошарків попелу й глини (ольбійський бетон), мал. 20 й 21. Техніка субструкцій та чудової кладки-облямівки, що збереглася в одному місці, оздобленої рустами (мал. 20) яскраво нагадують субструкції і облямівку геленістичного будинку, знайденого в Ольбії р. 1903 (див. И. А. К. XIII, 60, мал. 33), а також кладку будинку 6-го (геленістичного шару) в „низовому городі“, розкопану р. 1910 (див. О. А. К. 64, мал. 72). В добу 2-го шару вулиці, здається, були забруковані плитками з вапняку, що залишилися in situ у двох місцях (№№ 2 й 3, мал. 22). Аналогичний брук в геленістичну добу ми бачимо на вулиці, відкопаній у „низовому городі“ (див. О. А. К., 1909–1910, стор. 76). Під відкритими фундаментами 2-го шару залягають кладки давнішого часу, 3-го шару, що сягають іноді височини 1,05 м. (№№ 21, 22, 23 на мал. 23). На де-яких з них стоїть шерег фундаментів, які були під будівлями 2-го шару й частково зберегли в собі рештки „валькових“ кладок (до 3-х рядків кладки) завгрубшки 0,20 м., заввишки до 0,32 м. (№ 21, 22; мал. 23).
Яма „А“, що серед стін 3-го шару, які правили за підвальне приміщення в добу 2-го шару, походить з доби 2-го шару, вона на плані округла, а в розрізі грушкувата (табл. II). Крім кам'яних кладок у 3-му шарі знайшлася кладка з „вальків“ (№ 39 на мал. 14), збудована на одному рівні з кам'яними кладками, але без кам'яного цоколю. Це може бути решткою внутрішньої стіни будинку 2-го шару, надвірні стіни якого стояли, безумовно, на кам'яних цоколях. Вулиці доби 3-го шару, можливо, були забруковані уламками
