У пізньо-йонійський період, від другої третини VI стор. по першу третину V-го стор. до н. е., (про нього говорять нам рештки 4-го шару) — все змінилося: зникає східня різнобарвність і розкіш, смак громади робиться простішим і суворішим. Аристократичний побут відступає перед демократичним. Місто було в цей час правильно переплановано, вулиці — бруковані. Місто повинно було бути дуже добре впорядкованим й, безсумніву, фортифікованим. До цього періоду слід стосувати міськи стіни й башти, згадані від Геродота. Будинки громадян, як й раніш, будувалися міцно. В культурі цього періоду гостріш визначається геленська натура з її любов'ю до суворої дисципліни та втриманности. Своєрідною ознакою цього періоду є сильний вплив Атен, що все наростає, — місце добірно-чепурної давне-йонійської керамики заступає монохромна, чорнофігурна, атицька. Нові зміни спостерігаються з середини V-го стор., — з цього часу аж до кінця IV-го стор. (рештки 3-го шару) констатуємо міцне підняття техніки: територія міста значно поширюється, будуються нові міські спорудження, надзвичайно міцні (відкриті р.р. 1904 і 1908 див. О. А. К., 1904, стор. 5 дальші, 1908, стор. 30 дальші). Стіни будинків часом ставляться на особливих субструкціях з „ольбійського бетону“, як були збудовані стіни міських замків. Побут виявляє типові риси класичної пори грецького життя V–IV стор. Атенський смак панує. Це доба, коли Ольбія, можливо, належала до складу Атенської держави. В дальшу добу (геленістичну) техника помітно занепадає, — в ранішній період геленізму ще тримаються традиції грецького стилю (2-й шар), пізніш усе життя варваризується (1 шар), поки кінець кінцем у I-му стор. до н. е. після катастрофи з Мітридатом свійські варварські елементи не захоплюють першу ролю в місті, а греки не залишають Ольбію, що „припиняє своє існування“, як говорять тексти, щоб відродитися знову тільки в добу нової великої держави — Риму, коли знову Ольбія була спроміжньою звязатися з центрами античного культурного життя через купців, що сюди повернулися. Періоди розцвіту Ольбії припадають як раз на ті часи, коли місто общається з великими державами античного світу, — з початку з йонійськими общинами, потім з Атенами, далі з Митридатом Понтійським й, на решті, з Римом. Ці держави сприяли розцвіту Ольбії певне тому, що через неї вони одержували важливі житьові ресурси. Ольбія була одною з матеріяльних баз великих держав давнього світу. Старовина Ольбії повинна, безумовно, кинути новий промінь на підвалини, що на них будувалася культура античного світу.
На Ольбійському некрополі в р. 1926 провадилися досліди у північно-західній частині, де залишалася недосліджена в минулі роки невелика площа на південь від лінії телеграфу (стовпи р. 1925 № 24 і 25), і на північ від великої межі, що відрізувала бувш. володіння Мусіна-Пушкина від селянскої землі (порів. мал. 48, який дає
