На 2-му штиху трапилися уламки амфори. На глибині 0,35 м. посередині розкопу (1,87X1,17) у напрямку з N0 на SW лежали шматки вапняку купою завширшки до 0,61, завдовшки до 0,93 м. Яма-колодязь довгастої форми поширювалася у бік підбою. Ощадків закладу не примічалося, коли не вважати за них шматочків трухлявого дерева, що траплялися на глибині 1,50 м. Підбой — так само не зовсім привільної форми. У похованні знайдено: 1) просту гостродонну амфору рожевої глини, що лежала з краю у південно-західньому розі поховання при ногах горлом на W, ця велика амфора була розчавлена, одна з її двох ручок збереглася (№ 19), 2) невеличке круглясте, брондзове люстерко (диям. 7¾ см.) з уламком брондзової ж ручки-держака, воно лежало перед частиною черепу, що у східній частині поховання (№ 120), 3) декілька різних намистин, одна з них з слідами срібла. Разом з ними знайдено ще маленького шматочка шкла блакітного коліру, що нагадує формою стяту пирамиду (№ 21 — 22), 4) чорнолакового кіліка, трохи зіпсованого під час розкопування, оздобленого здолу жовтастого коліру смужкою, заввишки він 0,05 м. (№ 23), діяметр 0,11 см., стояв він на NO від голови, 5) невеличкого чорнолакового арибалічного лекіта[1] (№ 24), заввишки 0,08 м., диям. 0,04, з жовтастою смужкою, що на протилежному від ручки боці поширюється і має меандро-подібний орнамент, 6) невеличкого шматочка живиці на S від амфори (№ 68), 7) крім рештки черепу дівчинки знайдено ще трохи її ж кісточок та декілька, при допомозі грохоту, зубів, що гарно збереглися (№ 766). Кілька кісточок трапилося й у горішній частині підбою, мабуть через сплив, 8) на долівці поховання збереглися мало помітні сліди перегною від органичних ощадків.
№5 — звичайне поховання колодязьного типу, дослідженне С. О. Прушевською 31 серпня р. 1926. Це поховання віддалено від поховання № 4 на 14,85 м. на N, зорієнтовано воно з О на W з невеличким ухиленням SO — NW, завглибшки воно від сучасної поверхні на 2,15 м., від рівня материку — на 1,39 м. Поховання завдовшки 2,68 м., завширшки при східньому боці 1,62 м., при західньому 1,50 м. Воно пограбоване, — кістяк і все, що було в похованні, дуже порушені. Кістяк був покладений у деревляний саркофаг, сліди стінок якого ще можна було простежити. Поміж стінками саркофагу на долівці — сліди циновки або тканини (№ 764). У висипу знайдено: у штихах 1 — 8 багато уламків амфор і декілька чернолакового череп’я, і найбільше при західньому краї поховання, у південно-західньому розі його, на глибині 3 — 4 штихїв (по-над материком і біля його обрізу), а саме — уламок блюда з „солонкою“, (№ 45), два уламки мисочки (№ 44), уламки тарілки геленістичної доби та інш. Тут же знайдено
- ↑ Лекіт за формою подібний до лекіта, знайденного проф. Б. В. Фармаковським при розкопуванні Ольбійського некрополю р. 1901 (И. А. К., вип. 8, стор.28, мал.14-а).
