вим. В північно-західній частині поховання знайдено: розчавлену, чорнолакову миску (№ 4) з двома ручками, перекинуту на бік до краю ями, простопадно до неї шийкою у протилежний бік (з NW на CO) арибалічного чорнолакового лекіта (№ 5), орнаментованого 8-ма парами рівчачків; шийка лекіта була відбіта і відпала при здобутті з землі. При посуду знайдено ще уламки довгастої мушлі та уламки краю вінчика від лекіту. Рештків кістяка не виявлено.
№ 15. — Звичайне поховання колодязьного типу, досліджене Т. І. Фармаковською 31-го серпня р. 1926, на S. від телеграфного стовпа № 24 р. 1925, від поховання № 16 на 4,79 м. на W, з’оріентоване воно з N на S, завглибшки від сучасної поверхні 1,07 м., від рівня материку 0,13, завдовжки воно 1,00 м., завширшки при південному боці — 0,70 м. при північному — 0,63 м. Грудки землі частенько вкриті білою падю, або мають білі „очки“. На першому штихові показалися уламки чорнолакового посуду з грубими боками, разбитого ще у давні часи, вінчик і шматок боку амфори, маленька амфорна ручка; на другому штиху — уламок чорнолакового грубого посуду, на третьому — уламки амфори, що лежали глибше, на четвертому-низ розколотої амфори та шкляна намистина. Тут саме ж показався грунт-материк, і в ньому намітилася яма поховання дуже неправильної форми. По східньому краю ями посередині лінія материку знижається на 0,14 м., а потім йде поземно на N. Тільки винувши землю насипу і знявши посуд, що на ній стояв, можна було виявити справжній вигляд ями поховання (мал. 57), що має форму прямокутника і ледве врізується у материк. По кутах ями були чотири овальні ямки завглибшки від 0,07 до 0,12 м. Найбільший овал мав 0,24 X 0,19 м., решта були менші. Біля одної з ямок була ще кругляста заглибина, приблизно така ж глибока. Ямки ці пороблені ще у давні часи, коли готували яму для поховання. На 4-му штихові показалося тонкий глиняний глечик горлом до гори (№ 69), на S від нього ручка від сивого посуду, як з’ясувалося потім, — енохої (№ 63), на NW від нього чорнолаковий гутус (№ 58), на N від енохої — довгаста намистина (№ 66). При посуді № 69 трапилися зовсім незначні рештки порохнявого дерева і маленький кавалок вугля, а на S від нього у насипу рештки білястої пади від кісток.
№ 16 — Звичайне похованне колодязьного типу, досліджене І. І. Міщаниновим 31 серпня р. 1926, — на SO від телеграфного стовпа №24 р. 1925, від поховання № 15 — на 3,80 м. у східньому напрямку, зорієнтоване воно з O на W, завглибшки від сучасної поверхні — 0,89 м., від рівня материку — 0,22, завдовшки це поховання — 1,07 м., завширшки — 0,90 м. Насип йде рівно від поверхні до материку, поховання майже квадратової форми, неглибоке. Від поверхні до твердого грунту знайдено декілька уламків амфор та фрагментів чорнолакового посуду (останні лише з глибини 0,40 м.). На долівці поховання були:
