Сторінка:Федькович О. Вибір поезій (Берлін, 1922).djvu/12

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 Ніхто го не чув,
Стулив ся він на баґнеті,
 На хвильку заснув.

Ой спит же він на баґнеті
 В цісарскім дворі,
Тай снит ся му, що ходит десь
 По синій горі,
Тай кучері зачісує,
 Тай кучері вє…
Чом ненька ми не писує?
 Ци в'на ще жиє?…

Ой рада-бим, мій синоньку,
 Листок написать,
Насипали могилоньку,
 Не можу я встать;
Не можу я, соколоньку,
 Глибоко на дні,
Насипали на рученьки
 Сирої землі.

І був би він в царскім дворі
 Богато ще снив,
Гукнув бо звін на Стефані,
 А він ся збудив;
Утер собі і личенько,