Цю сторінку схвалено
Утерало біле личко, утерало брови:
Нема-ж мого миленького нема вже розмови.
Не плач мила, не плач сердце, не плач чорні очи,
Ой, маю-ж я розмовоньку аж до пізна з-ночи,
Ой, маю-ж я розмовоньку, ой маю-ж я милу:
Висипано надо мною високу могилу.
Сестра.
(Співанка з української думки).
Ні зазуля в лузі затужила,
Ні пташина в тузі голосила,
То сестричка лист писала,
На сторону посилала,
Тай до брата слезно промовляла:
Брате милий, брате соколоньку,
Ти-сь покинув сестру сиротоньку,
А я ходжу, накликаю,
Як зазулька в темнім гаю:
Верни, верни з далекого краю!