Сторінка:Федькович О. Вибір поезій (Вецляр, 1920).djvu/10

Пречиста Діво радуй ся Маріє!

У сине море сонце ясне тоне,
І своє світло ніби кров червоне
 По всій країні доокола сіє, —
А там зазульку в гаю десь чувати,
А там звіночок став селом ковати,
 Там в борі вітер листьом шелевіє:
 Пречиста Діво радуй ся Маріє…

 Пречиста Діво радуйся Маріє!
Он молод жовняр ляг си на мураві,
Личко студене, шати му кроваві,
 Розстрілен нині, бо — самий не вміє…
Камратя яму темну му вкопали,
І на спочинок бідного в ню склали;
 Уже не скаже, як звінок запіє:
 Пречиста Діво радуй ся Маріє…

 Пречиста Діво радуй ся Маріє!
Під плотом сіла удовиця мати,
До себе тулит бідне сиротяти,
 І плаче ревне, серденько їй мліє, —
Ба вже не плаче, вже і не голосит,
Склонила голов, більше не підносит,
 Зірниці плачут, а звінок німіє…
 Пречиста Діво радуй ся Маріє.