Сторінка:Федькович О. Вибір поезій (Вецляр, 1920).djvu/21

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


А той ремінь більше вартий,
 як у двоє царства твого.

Ясна нічка в Чорногорі,
 місяць світит, місяць мріє,
А капітан ходит сумно,
 чось му серце в грудех мліє:
Ні топірчик вже не пестит,
 ні кресак не обзерає.
Ходит ходит по долині,
 Клонит голов тай думає.

„Гей капитан, ти наш пане,
 не яло ти сумувати!
Я співак є на Підгірю,
 не розкажеш заспівати?
Я умію пісней много,
 ай потрафлю затужити;
Капітане, ци не кажеш?
 Може хлопців побудити?“

Онде хлопців тисяч двісті
 полягали по убочи…
Гей які-ж бо буйні, жваві,
 а які в них бистрі очи!
Бо води ще в'ни не пили,
 хиба кров та буйні вина;