дівши питанням. — Я, чи знаєте, вже десять літ не був в Петербурзі. Всі ті наші новости, реформи, ідеї, все те і до нас на провінції доторкнулось; але щоби бачити яснійше і бачити все, треба бути в Петербурзі. Ну добродії, а моя гадка іменно така, що всего більш помітиш і довідаєшся, коли приглянешся молодим нашим. І признаюсь: утішився…
— Чим іменно?
— Питання ваше широке. Можу помилятись, але здається мені, находжу більше ясного погляду, більше, так сказати критики, більше діловитости, спосібности до діла.
— Се правда, — процідив Зосимов.
— Ет, говориш, спосібности до діла нема, неправда, — вчіпився Разумихін. — Спосібність до діла, діловитість набувається трудно, а з неба даром не злітає. А ми трохи не двіста літ як від всякого діла відлучені… Ідеї ось, правда, і снуються, — звернувся він до Петра Петровича, — і бажання добра є, хоч і дитиняче; і чесність навіть найдеться, мимо того що мошенників намножилась безліч, а діловитости, чи там справности і поворотности все таки нема! Діловитість в чоботах ходить.
— Не годжуся з вами, — з очевидною розкошею боронився Петро Петрович. — Нічого і казати, попадаються мрії і неправильности, але треба бути вирозумілим: мрії свідчать про горячість діла і про ту неправильну зверхну обстанову, в котрій находиться діло. Коли-ж зроблено мало, то все-ж і часу було небогато. Про средства і не говорю. По мойому же особистому поглядови, коли хочете, навіть дещо і зроблено: розширено нові, пожиточні думки, розширено деякі нові пожиточні письма, на місце давних, воздушних і романічних; література принимає чим раз зрільшу барву; викорінено і обсміяно богато шкідливих упереджень… Одним словом, ми безповоротно відрізали себе від минувшого, а се по мойому вже і діло, панове…
— Розсипався! Рекомендуюся, — промовив нараз Раскольніков.
— Що, пане? — запитав Петро Петрович, не дочувши, але не одержав відповіди.
— Се все справедливо, — поспішив вмішатись Зосимов.
— Або-ж не правда, добродію? — говорив дальше Петро Петрович, приємно глянувши на Зосимова. — Згодитесь самі, — толкував він звертаючись до Разумихіна, однак вже
