питання Пульхерії Александрівни посипались накінець одно за другим без кінця.
Відповідаючи на них, він переговорив три чверти години, безнастанно перериваний і запитуваний, і успів передати всі головнійші і потрібнійші факти, які лиш знав з посліднього року життя Родіона Романовича, та закінчив подрібним розказом про його слабість. Він все-ж таки пропустив не одно, що і треба було пропустити, між иншим і про сцену в конторі зі всіми наслідками. Оповідання його слухали жадно; навіть коли він думав, що вже скінчив і задоволив вже свої слухачки, то ще показалось, що для них він начеб ще і не починав.
— Скажіть, скажіть мені, будьте ласкаві! як ви думаєте… ах, даруйте, я ще дотепер не знаю вашого імени? — торопилась Пульхерія Александрівна.
— Дмитро Прокопич.
— Так ось Дмитре Прокопичу, я би дуже, дуже хотіла довідатись… як загалом… він глядить тепер на предмети, то є, як би се вам сказати: що він любить і чого не любить? Чи завсігди він такий роздразнений? Які у него бажання і так сказати мрії, коли можна? Що іменно тепер має на него особливший вплив? Одним словом, я би хотіла…
— Ах, матусю, як же можна на се все так відразу відповідати! — завважала Дуня.
— Ах, Боже мій, адже-ж я зовсім, зовсім не таким його надіялась стрітити, Дмитре Прокопичу.
— Се вже цілком природно, пані, — відповів Дмитро Прокопич. — Матері я не маю, ну, а дядько кождого року сюди приїздить і ледви чи не кождий раз мене не пізнає, навіть з лиця, а чоловік розумний; ну, а за три роки вашої розлуки богато води уплило. Та і що вам сказати? Півтора року я Родіона знаю: насуплений, понурий, неприступний і гордий; в послідні часи (а може ще і значно давнійше) недовірчивий і іпохондрик. Великодушний і добрий. Чувств своїх не любить висказувати і скорше допуститься жорстокости, ніж словами вискаже серце. Иноді однакож зовсім не іпохондрик, а по просту холодний і безчувственний до нелюдськости. Цілком мов би в нім два противоположні характери по черзі мінялись. Страх, який часами неговіркий! Заєдно йому ніколи, заєдно йому перешкаджають, а сам лежить, нічого не робить. Не жартує ніколи і не для-
