усю історію в короткім часі не тільки по місті, але і по уїзді. Я занемогла. Дунечка була твердша від мене, та колиб ти бачив, як вона се переносила і мене ще потішала і підержувала! Вона ангел!
„Але Бог милосерний, наші муки закінчились: пан Свидригайлов опамятався і розкаявся і жалуючи Дуні представив Марті Петрівній повні і очевидні докази Дуньчиної невинности, а іменно лист, котрий Дуня ще перед тою хвилею, коли Марта Петрівна застала їх в саду, приневолена була написати і передати йому, щоб ухилитись від особистих обяснень і тайних сходин, котрих він домагався, і котрий то лист по відїзді Дунечки остався в руках п. Свидригайлова. В отсім листі вона дуже різько і з повним гнівом докоряла йому іменно за неблагородне його поведення супроти Марти Петрівни, ставляла йому перед очи, що він є батьком і головою родини і наконець те, як се погано з його сторони мучити і вводити в нещастя і без того вже нещасну і безоборонну дівчину. Одним словом, милий Родю, лист сей так благородно і переконуюче написаний, що я ридала читаючи його, і до сеї пори не можу його читати без сліз.
„Кромі того на уневиннення Дуні найшлися наконець і посвідчення слуг, котрі бачили і знали о много більше, ніж надіявся сам п. Свидригайлов, як се завсігди буває. Марта Петрівна була цілковито поражена і „наново убита”, як вона сама нам признавалась, але зате вповні переконалась про невинність Дунечки і зараз на другий день, в неділю, приїхавши просто до соборної церкви, на колінах і з сльозами молила Пречисту дати їй силу перенести сей новий удар і сповнити повинність свою. Відтак, просто з церкви, ні до кого не заїзджаючи, приїхала до нас, розповіла нам усе, гірко плакала і, каючись тяженько, обнимала і благала Дуню, щоб їй простила. Сего-ж поранку, не зволікаючи діла ні трохи, просто від нас пустилась по всіх домах в місті і всюди в найлестнійших для Дуні словах, проливаючи сльози, привернула їй славу і вихвалила благородність її серця і поведення.
„Та на тім не кінець: всім показувала і читала вголос власноручний лист Дуньки до п. Свидригайлова і навіть давала робити з него відписи (що, мені здається, вже було і злишнє). Таким чином прийшлось їй кілька день зряду обїзджати всіх в місті, бо деякі стали обиджатись, що другим оказане було першенство, і таким способом завелась черга так, що
