ністичний. Я тільки що недавно усе те довідалась від одного великодушного чоловіка, котрому я віддалася і разом з ним заводжу комуну. Говорю просто, бо уважаю нечесною річею вас обманювати. Оставайтеся, як вам любо. Не сподівайтесь вернути мене, ви надто спізнились. Бажаю вам щастя”. От як пишуться подібного рода листи!
— А отся Теребіївна, адже-ж се та сама, про котру ви тоді говорили, що в третім горожанськім подружжю жиє?
— Всего що лиш в другім, коли судити після справедливости! Та хоч би і в четвертім, хоч би в пятнайцятім, то яка велика річ! І як мені коли небудь жаль було, що мені батько і мати умерли, то вже, розуміється, тепер. Я кілька разів маячив навіть про те, що колиб вони ще були живі, то як би я їх огрів протестом! Нарочно устроїв би що небудь таке… Я би їм показав! Я би їх здивував! Дійсно жаль, що нема нікого!
— Щоб здивувати, думаєте? Хе-хе! Ну, та се нехай там буде, як вам хочеться, — перебив Петро Петрович, а ви ось що скажіть мені: адже ви знаєте отсю доньку покійника, худенька така! Та чи се все правда, що про неї говорять, а?
— Що-ж таке? Після мене, то є після мого особистого переконання, се і є найнормальнійше становище женщини. Длячого-ж ні? Розважмо. В нинішній суспільности воно, правда, не цілком нормальне, бо поневольне, а в будучій цілком нормальне, бо свобідне. Та і тепер вона мала право: вона терпіла нужду, а се був її фонд, так сказати капітал, котрим вона мала повне право розпоряджати. Розуміється, в будучій суспільности фондів не треба буде; однак її роля буде визначена в иншім змислі, условлена доладно і раціонально. А що дотикається Зофії Семенівни, особисто, то в нинішні часи я дивлюся на її поступки, як на енерґічний і воплощений протест проти устрою суспільности, і глубоко почитаю її за се; навіть радуюсь, глядячи на неї.
— А мені, бачите, розповідали, що се ви вигнали її відси з мешкання!
Лебезятніков аж затрясся з гніву.
— Се друга сплетня! — крикнув він. — Зовсім, зовсім не так річ малася! Усе те неправда! Се все Катерина Іванівна тоді набрехала; бо нічого не порозуміла! І ні трохи я не підбирався до Зофії Семенівни! Я просто, попросту обра-
