помочі одного сусіда, якогось мізерненького Полячка, що Бог знає длячого коморував у пані Ліппевексель і зараз таки накинувся до посилок Катерині Іванівній та бігав цілий вчерашній день і цілий сей ранок, засапаний і виваливши язик, та, здається, особливо стараючись, щоб кождий бачив сю послідню обставину. За кождою дрібницею він що хвиля прибігав до самої Катерини Іванівни, бігав навіть її шукати в Гостинний двір, називав її безнастанно „пані хорунжина”, і надоїв її наконець як редьква, хоч зразу вона і говорила, що без сего „услужного і великодушного” чоловіка вона би цілком пропала.
До прикмет характеру Катерини Іванівни належало чим скорше прибрати першого ліпшого стрічного в найкрасші і найсвітлійші барви, захвалити його так, що иншому робилось аж совісно, придумати в його хвалу ріжні, ріжні обставини, котрих ніколи не бувало, цілком щиро і направду повірити самій в їх дійсність і потім нараз, напрасно розчаруватись, пошарпати, оплювати і вигнати кулаками чоловіка, котрому вона що-лиш перед кількома годинами буквально поклонялась. З природи була вона характеру смішливого, веселого і згідливого, тільки від безнастанних нещасть і неудач вона так настійчиво стала бажати і домагатись, щоби всі жили в згоді і радости і не сміли жити инакше, що найдрібнійший діссонанс в життю, найменша неудача, стали приводити її зараз майже в скажений гнів і вона в млі ока, після найпестрійших надій і мрій, починала склинати судьбу, рвати і кидати усе, що попало їй під руку, і бити головою об стіну.
Амалія Іванівна також нагло здобула собі чогось незвичайне значіння і особливше поважання у Катерини Іванівни, може бути єдино тому, що задумала ті поминки і що Амалія Іванівна всім серцем рішилась приняти на себе всі клопоти: вона взялася накрити стіл, достарчити білля, посуди і инше, і приготовити на своїй кухні страву. Її уповажнила у всім і оставила саму Катерина Іванівна, сама-ж пішла на кладовище.
Дійсно, усе було приготовлене на славу: стіл був накритий навіть доволі чисто; посуда, вилки, ножі, чарки, склянки, усе те, розуміється, позбиране, ріжних фасонів ріжних родів, від ріжних сусідів, але все було на означену годину на своїм місци, і Амалія Іванівна, чуючи, що зна-
