Замкнені віка були блїді, як мушлї, ще блїдші в сьвітлї канделябрів.
Голова прийшла на стіл, де сидїли сьвященики. Оден фарісей з цїкавости перевернув її, але Манеї поправив знову і поставив перед Авльом. Той збудив ся, і через примкнені повіки очі мертві й очі заспані наче подали собі знак.
Вкінцї Манеї принїс голову тетрарху — слези покотили ся у нього по лицї…
Скипки почали гаснути. Гостї розійшли ся, в салї лишив ся тільки Антипа. Стиснувши голову руками, він дивив ся на відтяту голову, тим часом як Фануіл, ставши на серединї головної нави, піднявши руки, шопотїв молитви.
Коли сходило сонце, двоє людей, післаних давнїйше Яокананом, прийшли з довго жданою відповідею.
Вони сказали її Фануілови, і той одушевив ся нею.
Потім він показав їм страшний предмет на тацї, серед останків пира. Оден з тих двох сказав йому:
— Потїш ся! Він зійшов проповідати Христа серед мертвих.
