коєм відказав Іван, — сама ти казала мені так до тебе промовляти. А тепер прошу тебе, сідай ось тут коло мене. Прецінь же не ялося, щоб ти на такім хлопськім возі вїжджала до міста, виїхавши з нього четвернею.
— Не потребую твойого фіякра! Поїду так, як мені схочеться, поруч з тим, котрому належить моє серце, котрому я віддала все… все, навіть…
— І котрий з того всього має зламаний феник³³)! — з насміхом докінчив Едвін. — Ні, пані, я думаю, що ви справді ліпше зробите, коли повернете в обійми цього чесного і благородного братчика.
— Едю! — з виразом тяжкого докору скрикнула Ніна.
— Е, що там бавитись чутливими витребеньками, — грубо відказав Едвін. — Адже ж ви, пані, знаєте, що я голий, зруйнований. А той проклятий перстень, котрий ви мені казали зняти з пальця свого братчика, оце, як бачу, знов прикрашує той самий палець. А в тій самій хвилині, коли щез перстень, щезли також, як ви, пані, знаєте, всі ваші скарби і клейноди, навіть повіз і коні. Зосталося нам тільки те, що я вчора не програв у карти, а цього було дуже небагато, ледве вистарчило на те, щоб заплатити за вечерю і нічліг та винайняти ось ту препишну ляндару, на якій я вже розтряс
101
