Сторінка:Франко Іван. Без праці (Краків, 1941).djvu/129

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

правду це був лише сон? Але ж, Господи мій, то я мусів довго спати! Адже ж мені бачилося, що я найменше рік часу прожив. Ну, але щом бачив світа, том бачив, хоч у сні лишень, то на одне вийде!

І пригадавши собі всі свої пригоди, він зо страхом почав общупувати свої руки й ноги, чи справді він не є такий ослаблений, яким чув себе перед хвилею. Та ні! Богу дякувати, був здоров, сильний і молодий. І хоч усі пригоди були тільки сном, але любов до праці, яку з нього виніс, лишилася в нього на весь вік.

І він кинувся зараз, нарубав дров, звязав здорову вязанку і, завдавши її собі з пенька на плечі, згорблений удвоє, але вдоволений сам із себе, потюпав до села.



130