— А чому ж би ні? Коли тільки паннупця хочуть.
— А що ж ти можеш для мене зробити, Іване?
— Все, що паннунця схочуть.
— Все! Ну, то досить багато. А коли я хочу, щоб, напримір, оцей стовп з ліхтарнею прийшов сюди й поклонився мені?
Ледве панна Ніна висказала ті слова, коли втім грубий дубовий стовп, на якім була ліхтарня, важко стогнучи та сопучи, викоріцмався з землі, наблизився до фаєтона, кумедно перехиляючися то в цей, то в той бік, і сильно хруснувши в половині, поклонився їй, а потім вернувся назад, на своє місце.
— Ха-ха-ха-ха! — не могла здержати панна Ніна, щоб помимо всього свойого смутку не вибухнути голосним сміхом на той вид. Але зараз споважніла.
— Що це за чудеса такі, Іване?
— Адже ж я паннунці мовив, що можу все зробити, що тільки захочу, — відповів спокійно Іван.
— Що ж то, ти чарівник якийсь?
— Чарівник не чарівник, але маю таку силу.
— Значить, можеш і таке зробити, щоб барон зламав собі шию, як тільки до нас прийде?
— Можу, — сказав Іван. — Але нащо це паннунці придасться?
81
