Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/10

— 10 —

Не те за панщини було!
Там кождий пан ступав так бучно
І відзивав ся так бундючно,
Немов король, чи мав село,
Чи цїлий ключ. Не перейшло
І через голову нїкому,
Щоб що змінити ся могло
В тім розпорядку віковому.
Пани і панщина у сьому
Зрослись, здавалось, нерозлучно.

Тодї то стоїло поглянуть
На пана. Просто очи вянуть
У мужика, як пани вздрить,
Хоч пан не лає й не кричить!
По що кричать? Гнїв крови шкодить.
Нї, нинї й цар мабуть не ходить
Так гордо по своїй столицї,
Як пан тодї селом ходив.
Тут гарна доня у вдовицї —
У двір її! Загородив
Господар пліт новий — „Гей хаме
Городиш моїми лїсками!
Пліт розбирай і в двір звези,
Або оплату положи!”

Чи ласка панськая, чи кара,
Все мов нехибний божий суд
Паде на смирний, темний люд,
І навіть писнуть, сплакать — вара!