Похопили се наші люде:
„А в нас хоч песся битва буде
Замість Бастілїї!” Було
Сміху із тої битви много, —
Та в самій хвили ми смішного
Не бачили — ми лиш одного
Шукали. З уст усїх ішло
Одно: „Комісар! Де комісар?
Патент де, що прислав нам цїсар?”
Комісаря десь не було!…
Тут люде всї заметушились:
Не вже так з'їли пси його,
Що й костимахи не лишились?
Аж зирк: в соломі, де гніздились
Собаки, щось шуршить! Ого —
Припали ми і відгребли
Солому — бач! а се комісар!
Грудьми припав він до землї,
Встромив пів тїла в пессю буду,
Лиш ноги ще видні були
З соломи, а в руках держав
Патент, котрим звільняв нас цїсар.
Він тряс ся весь, і не без труду
Ми витягли його на яв
Та бідненький аж застогнав
На ноги ставши: пси розжерті
Штани пошарпали на нїм,
Порвали й тїло: тяжкі рани
