Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/13

— 13 —

Жалїлись: „Дїдьчий час настав,
Не лиш для хлопа, а й для пана!
Ота робота панщизняна
Зовсїм руйнує нас” — мовляв.
І починали наче з книжки
Вичитувать, які пожитки
Принїс би їм наємний труд.
Тай ті не думали на дїлї
Змінить порядки застарілі
І увільнить з ярма свій люд.

Воно й не диво! Власне царство
Всміхаєсь кождому, а ще
Бог знає, що там принесе
Нове свобідне господарство.
А хоч там деякі пророки
Грозили, що за два-три роки
Уряд сам панщину знесе,
То їх осміяно. „Се баснї!
Таж панщина — приватна власність!
Яке-ж уряд міг право мати
Приватну власність відбирати?”

В тій певности жили пани
Аж до остатньої хвилини,
Своєї гордости вони
Не вменшували нї краплини.
І як не раз лїтньої днини,
Коли західнїй неба край
Вже вкрила груба, чорна туча,