Комісар сам був у покою.
По хвилї ступою тяжкою
Панї добродїйка війшла.
„Wiem, to pan ma się do Maniusi.
To bardzo dobrze, ale musi
Pan z ojcem mówić, bo bez niego
Nie decyduję sama tego.”
За пів години вже сидїв
Комісар в пана в кабінетї
І дожидаючи глядїв
На гостий, що обсївши стіл
Сидїли мирно при лябетї.
Сидїв і ждав зо дві подини,
Аж по закінченю гостини
Пани розїхались. Тодї
Пан дїдич до слуги озвав ся:
„Ану Михайле, тут постав ся!
Бутельку пива принеси,
Дві скланки й кусень ковбаси,
А по тім дай до стайнї знати
Там до стаєнного Гриня,
Щоб комісарського коня
Казав негайно осїдлати!”
Слуга сповнив, що пан велїв.
Пан дїдич весело присїв
Біля комісаря й почав
Балакати про се й про теє.
Комісар слухав мовчки, ждав,
