Не ваша річ! А підтинати
Мій дохід, хлопа бунтивати,
То ваша річ?”
„Дарують пан,
Роблю се не по своїй волї!
Роблю те, що духовний стан
Менї велить. В те, що на полї,
В коморі, хатї і стодолї
Хлоп робить, не мішаюсь я.
Та дбать про душі їх, вести
В житю їх шляхом чесноти,
Се, прошу пана, річ моя”.
„Е, тере-фере, моцюмпанє,
Усе те, се пусте ґаданє,
А я кажу вам раз на все:
Най про тверезість ту пустую
Від вас і слова більш не чую
Нї я, нї люди! Киньте се!”
„Я-б радо кинув ті історії,
Я-б навіть був не починав,
Колиб виразний не дістав
На се наказ із консісторії”.
„Се що у біса!” — крикнув пан,
І скочив, наче приск в холяві
Почув. — „Пралати ті плюгаві
Задумали мабудь наш стан
Пустить з торбами! Покажіте
Менї сей наказ! Боже-світе,
