чи сталева чи камяна, без живого мяса, не знає голоду анї втоми, не помиляєть ся, робить рівно, правильно, гладко і швидко. Коли пряха пряде на раз одну нитку, машина може їх прясти нараз десять тисяч і кожда буде така тонка, рівна та гладка, якої не витягнуть нїякі людські пальцї. Коли коваль може на мінуту 10 раз ударити клевцем, що важить 50 фунтів, то машина бє 60 раз на мінуту клевцем, що важить 10.000 сотнарів. Коли робочі наряди ремісника звичайно малі, роблені “до руки”, то машина не знає міри: вона може володїти такими знарядами, яких рух наповняє чоловіка жахом, мов скажене втїленє якоїсь несамовитої, велитенської сили, але з другого боку вона може послугувати ся такими дрібними, тонкими та делїкатними знарядами, що не видержали би дотику людської руки. Машина робить ся в фабрицї панею, а чоловік, давнїй ремісник чи челядник, її слугою: він повинен доглядати, підмазувати, чистити її, годувати її рухову силу та пильнувати її руху, а про решту вона вже дбає сама.
Але се лиш один бік тої великої поступової сили, що називаєть ся подїлом працї. Подивімо ся, що робить ся з неї з другого боку. Подїл працї в громадї, в суспільности, доводить до подїлу суспільности на верстви. Се легко зрозуміти. Первісно один чоловік робив собі стріли, вбивав зьвіря або ворога, кресав огонь, здирав і сушив шкіру, — значить робив усе, що потрібне для житя. При подїлї працї се перемінило ся: одні почали вироблювати оружє, яким самі не воювали, другі воювали та полювали, але оружє самі не робили, иньші приладжували одежу, ще иньші варили та пекли страви, дбали про дїтий та про лад у хатї. Так виробили ся звільна окремі верстви вояків, ремісників, рільників; деякі роботи, особливо домашні, скинено виключно на жінок.