Що все на сьвітї зміняє ся, що нїщо не стоїть на місцї, се відомо кождому, се пізнає кождий сам по собі і по своїм окруженю. Але чи ті зміни йдуть на лїпше, чи на гірше, на се вже відповідь не у всїх однакова. Запитайте старого, знемощілого дїда, то він певно скаже вам: „Е, як був молодий, то лїпше було на сьвітї.” Здоровий, сильний чоловік, якому добре веде ся або який доробив ся чогось в житю, скаже навпаки: „Все йде до лїпшого”. Відповідь у таких річах залежить від особистого настрою чоловіка. Старого, немічного та збідованого дїда, перед яким виднїєсь отворена могила, даремно було би переконувати, що все ще буде лїпше, а молодий, здоровий та відважний звичайно також не хоче вірити, щоб усе йшло до гіршого. Ну, але по за тим тїсним обсягом людського настрою та вподобаня маємо широке поле тисячолїтного досьвіду, людської істориї. Щож вона говорить нам? У якім сьвітлї вона показує нам той поступ?
Певна річ, коли беремо на увагу сам початок людського розвою, оту добу лупаного та гладженого каменя, дикого стадового житя в лїсах та печерах і порівнаємо її з теперішним людским житєм, з часом, коли люди живуть у домах, сплять на подушках, одягають ся раз тепло, раз холодно, їздять зелїзницями, порозумівають ся телєґрафами та телєфонами, вгризають ся в глуб зелмї, плавають поверх води і попід воду, лїтають по повітрю і зазирають своїм оком у середину всякого, навіть живого тїла при помочи Рентґенового проміня, — хто схоче порівнати так безпосердно початок з кінцем, той певно мусить признати, що за тих кільканацять тисяч лїт люди поступили дуже сильно до лїпшого, що поступ веде до добра.
Але коли захочемо придивити ся тій справі близше, слїдити крок за кроком, то переконаємо ся, що відповідь не така дуже певна. Візьмімо для проби одну справу, близьку нашому селянинови, справу панщини. Її знесено у нас в р. 1848; є ще живі люди, що зазнали її самі або наслухали ся про неї від своїх батьків та дїдів. Нинї та панщина зробила ся страхопудом, яким полохають селян від часу до часу, щоб не спали, щоб бороли ся за свої права, аби тота пора знов не вернула. Але коли запитаєте старих
