„Милосердними треба вам буть
Задля всього живого!
Бо житє, се клейнод, хиба-ж є
Що дорожше над нього?“
„Зачекай ще, дїдусю, не йди!
Сядь у нашій громадї.
Оповідж нам пригоди свої!
Ми так слухати раді.
„Оповідж, як ти був молодим,
Скільки бачив ти дива,
Як стада́ свого тестя ти пас
На верхівях Хорива.
„Як ти корч той терновий уздрів,
Що горить, не згарає,
І як голос почув ти з корча,
Що аж жах пробирає“.
„Не пора тепер, дїти, про се
Говорити широко.
Бачте, ніч вже тумани несе,
Гасне деннеє око.
