„А на плечех поводиря нїс,
Сьміхованця хлопчину,
Що показував шлях йому — все
Инший в кожду годину.
„Ти до сонця веди мене, хло!“
Той вів рано до сходу,
А на південь в полудне, під ніч
До західного броду.
„А Оріон іде все та йде
Повний віри в те сонце,
Повний спраги за сьвітлом, що ось
Йому блисне вже конче.
„Через гори і море свій хід
Велетенський простує,
А не зна, що на плечех його
Хлопчик з нього жартує.
„Сей Оріон, то людськість уся,
Повна віри і сили,
Що в страшному зусилї спішить
До незримої цїли.
