ком. На пригірках, від Бані і Тустанович, були господарські поля, а нижче луки і мочари. Але при всім цім земля була якась не така, як звичайно. Якийсь дивний сопух виходив з неї, особливо теплими вечерами. Весною, коли розтаяли сніги, і зм'якла глина, чути було виразно якісь рухи в землі, щось, немов тихий віддих, немов пульсування гарячої крови в глибоких, невидимих жилах. Поміж народом ходили слухи, що на тім місці, де стоїть Борислав, були давніми часами великі братовбійчі війни, що тут поховано багато люда, невинно побитого, і що трупи щороку силуються встати на світ і силуватимуться доти, доки не прийде їх час. А тоді вони проломлять землю, розвалять увесь Борислав і підуть у світ воювати. Не знали бідні бориславці, говорячи собі зимовими вечерами цю казку, що вона аж надто швидко справдиться, що страшна, підземна потвора небавці вже прірве земну опону, розвалить їх бідне, сумирне село і зруйнує дотла їх і їх дітей! А тим менше знали і гадали вони, що та потвора то зовсім не трупи давніх лицарів, а ота гидка, чорна, смердяча ропа, котра тепер випалювала їм сіножаті, а швидко мала розійтися по всім світі прочищеною нафтою на зиск і вигоду панам та жидам, а їм на горе та на втрату.
Герман усе ще думав про перший день своєї нової роботи. І чим довше думав, чим виразніше ставала йому перед очима кожда подрібність того дня, тим тяжче і сумніше робилося йому. Це був такий самий хороший, теплий, погідний день. Саме в такий день, перед двадцятьма літами, перший раз обхопив його задушливиЙ нафтовий сопух і швидко погасив пред ним і сонце, і денну ясність, — прогнав з-перед нього запах цвітів, заглушив співи пташків, перемінив його в якусь тяжку глинисту масу, що котиться долі горою, давлячи й гнетучи все, — оживлену тільки жадобою грошей, зиску, багатства! Двадцять літ минуло від того першого дня, а задушливий нафтовий сопух усе ще не розсіявся, — усе ще обвиває його немов густою паморокою, здавлює йому груди, глушить і вбиває хороші людські пориви серця!
— Ох, на волю, на волю з тої поганої смердячої тюрми! — прошептав він без свідома, сам ще не знаючи, що це за тюрма, і чи можна з неї видобутися на волю.
А спогади йдуть безпереривним рядом, насувають йому образи минулих літ, не питаючи, чи радість по них залишається в серці, чи жаль і горе. Його заробок відразу пішов добре. З невидимих джерел підходила кип'ячка ненастанно і спливала блискучими перстенями на поверхність каламутної води. Герман, либаючи цілими годинами, дивувався не-
