дуже багато. Здавалося, що провідною гадкою Батька ціле життя було: „Праця, праця і ще раз праця“. Найвищі похвали праці находимо в кількох віршах, прим. у вірші „Земле“ з 1880 р.:
Силу рукам дай, щоб пута ламати, |
В сонеті з тогож року:
„Лиш праця ржу зотре, що грудь зїдає. |
|
Лиш в праці мужа виробляєсь сили, |
У вірші „Пісня і праця :
„Пісня і праця — великі дві силі! |
Коли Батько заглибився у працю, не чув нічого більше, що коло нього діялося. Батько працював невтомно за одним присідом 5—6 годин. Короткий перерив на обід і Батько працював до вечері, а по вечері до пізної ночі. Батько інколи ходив з нами до театру. Першою виставою, на якій Батько був з нами, було „Зачароване коло“, потім „Ясь і Малґося“ у міськім театрі. Я мав тоді пять літ і не ходив ще до школи.