Сторінка:Франко Петро. Іван Франко з близька (пять портретів) (Львів, 1937).djvu/12

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

дуже багато. Здавалося, що провідною гадкою Батька ціле життя було: „Праця, праця і ще раз праця“. Найвищі похвали праці находимо в кількох віршах, прим. у вірші „Земле“ з 1880 р.:

Силу рукам дай, щоб пута ламати,
Ясність думкам — в серце кривді влучать,
Дай працювать, працювать, працювати,
В праці сконать!

В сонеті з тогож року:

„Лиш праця ржу зотре, що грудь зїдає.

.        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .

Лиш в праці мужа виробляєсь сили,
Лиш праця світ таким як є, створила,
Лиш в праці варто і для праці жить“.

У вірші „Пісня і праця :

„Пісня і праця — великі дві силі!
Їм я до скону бажаю служить.“

Коли Батько заглибився у працю, не чув нічого більше, що коло нього діялося. Батько працював невтомно за одним присідом 5—6 годин. Короткий перерив на обід і Батько працював до вечері, а по вечері до пізної ночі. Батько інколи ходив з нами до театру. Першою виставою, на якій Батько був з нами, було „Зачароване коло“, потім „Ясь і Малґося“ у міськім театрі. Я мав тоді пять літ і не ходив ще до школи.