гом, а великі кидали в свої шкіряні торби. Один з рибаків підійшов до „нашого“ корча голіруч. Ми тільки дивилися та підсміхалися. Адже корч був основно виловлений. Рибак притолочив корч ногами і руками попід ним почав витягати клені. На наше здивування він витягнув ще чи не двадцять кленів! По тім наїзді „орди“ ми вже не могли довгий час спіймати ані одної риби.
В охабах Батько ловив пискорі та мнюхи. Першого мнюха пригадую собі з Яйковець, де ми мешкали в о. Бурачка, про якого Батько висловлювався завжди з якнайбільшою пошаною та симпатією. Доволі богато пискорів та карасів ловив Батько в Підгірках на Черненім Болоті, в Бузі та Чортківщині, де ми в перве познакомилися з водними ліліями, яких „горіхи“ пекли на кухні. Горіхи не дуже смачні, бо дрібку чути болотом, але населення їсть дуже радо. Їх збирання доволі важке, бо треба їх витягали довжезними жердками, в які на кінці понабивані цьвяхи. Горіхи ростуть на дні деколи глибоких „охабів“, плес по старім руслі ріки. Таких плес особливо богато в річищу Дністра, Стрия та інших низинних річок.
