Інколи приїздили заграничні гості: німці, чехи, естонці, білоруси, жиди, а навіть мадяри та руські. Один руський журналіст добре погостивши написав до ґазети інтервю і добре в нім пробрехався. Батько щиро сміявся, читаючи нам усі ті видумки. Очевидно журналіст не признався, що він журналіст. Між прочим написав, що між книжками Батька добре таки хазяйнують миші. Де в нас на Крижовій (і то на першім поверсі) мишей не було зовсім!
Батько з конечности був маломовний, завжи занятий своєю працею та своїми гадками. Ми будучи в ґімназії і на вищих школах помагали як могли, особливо найстарший брат, що працював з Батьком дуже богато. По смерти брата Батько мав принагідних секретарів, відданих Батькови з повною посвятою.
У Батька була велика бібліотека до шести тисяч томів, яку Батько незвичайно любив та безупинно побільшував. Згідно з волею Батька, я передав її Товариству ім. Шевченка, де вона збрігається як найкраще, але чи не найкраще призначення книжки тоді, коли її читають?
Оте замилування до книжок передалося і мені. Одночасно з книжками передалося і замилування до чужих мов. Ми зарані читали по руськи, перші були народні казки, другі билини, які оставили на нас незатерте вра-
