Цю сторінку схвалено
2
Здебільша, зокрема в Токьо, однаково вимовляють
| j | як | ж | і | як | д͡ж |
| dz | " | з | " | " | д͡з |
склади: sha, shu, sho, ja, ju, jo, вимовляти: сшя, сшю, сшьо, (д)жя, (д)жю, (д)жьо.
| голосівки | довгі | ū, | ō, | yū, | yō, |
| " | короткі | ŭ, | ĭ |
вимовляються відповідно довше чи коротше, ніж голосівки без знаків ¯ ˘.
Наголосу власне нема, хоча практика мови й намагається усталити постійну довгість певного складу у слові.
Вимова має ніби індивідуально-речитативний характер, щось подібне до українських в інтерпретації лірників.
З великої літери пишуть лише власні імення.
