старався, аби було призначено в Особливий Козачий Відділ старшин, які вже довший час працювали в орґанізаціях Вільного Козацтва, мали певний досвід і вироблені погляди в змислі необхідности заводити порядок, а не анархію.
Коли неможливість працювати в контакті з урядом виявилась, я рішив працювати на власну відповідальність. Перш за все ми зробили вербовочне бюро старшин. В цій справі багато мені допомагав полковник. Каракуца, Українець, ґеоргієвський кавалер.
Ми зорґанізували інструкторську школу для старшин. Начальником її я призначив капітана Секрета, те-ж національно настроєного. Були розроблені досить повні інструкції. Наш перший набір старшин негайно почався.
В той час справа орґанізації Вільного Козацтва представлялася так.
Найбільш численні орґанізації були в Звенигородському і сусідніх повітах Київщини. Вони підлягали обібраній на Чигиринському зїзді козацтва Генеральній Козачій Раді, яка перебувала в Білій Церкві. Сепаратно почали організацію козацтва на Полтавщині полковник Олександр Сахно-Устимович і Милорадовичі. Тепер Сахко-Устимович увійшов в склад Козачої Ради і таким чином полтавські орґанізації були приєднані. В самім Київі був полк Вільного Козацтва, набраний з київського повіту Павлюком. Цей Павлюк був самостійником, але не вузько-фанатичного напрямку. Він мені подобався своєю енерґією і ентузіазмом. Він любив оповідати про дивовижні пригоди свого полку, які траплялись в боротьбі з большевиками. Його люде зовні виглядали, як військова частина, яка може воювати. Не вистарчало тільки одягу й зброї. Павлюк одного разу запрохав мене на засідання самостійників. Я пішов. Засідання збіралося в помешкашо одного з Макаренків. Був там і той сухітвий солдат Макаренко, що колись в Меджибожі являвся до мене. Були опріч того: кілька українських старшин з Сердюцької дивізії Капкана, ґенерал Греків, Павлюк, Полтавець і ще якийсь Остапенко, здається адвокат. Ця орґанізація самостійників була мені симпатична тим, що у неї соціяльна програма була більше поміркована ніж в инших партіях, а головне тим, що вона стояла за безумовний порядок у війську. Вони вважали, що козача орґанізація мусить іти разом з ними і тому, мабуть, було і мене запрошено на це засідання. Особливо цікавого на засіданні нічого не було. Головним чином обговорювали питання про необхідність домагатися зміни військового міністра Порша. Висовували
