Що хотїли узріть в промінистім огнї
Наше слово палке незалежним,
Вас повести до щастя — ось мрія моя,
Що змагається з горем безмежним!
Море темряви вколо лютує й гуде,
Буйний вітер лїтає свавільно...
Хто запевнить мене, що пас смерть усіх жде?
Я не вірю й не вірити — вільно!...
Я прозріла давно!... І для нас, бачу я,
Ще за хмарами сонце не згасло,
Вже зібралось до купи народня сїмя,
Залунало відродження гасло!...
Що для сміливих духом змаганнє і мла?
Що всї блескавки темного неба?
Що до гнїву нам хвиль, коли думка пала!?
Що до ночі, як сонця нам треба!?...
Менї байдуже, як мене
Пектимуть в серці страшні муки —
Я все-ж добуду в лїрі згуки
І пісню всім віддам мою!...
Менї байдуже, як мене
За співи будуть роспинати:
Не кину, браття, я співати
І пісню всїм віддам мою!...
