„Гріши́в я тя́жко, я́ко син наро́ду
И вихова́нець о́лухів пісьме́нних,
Що, в нас укра́вши, вки́нули у во́ду
Ключ розумі́ння, за́думів спасе́нних.
„Та, що скува́в я меч сей обою́дний,
Тим од гніва́ Прему́дрости спасу́ся,
Воскре́сну чи́стий у вели́кдень су́дний,
И о спасе́нні лю́дзькім звеселю́ся“.
