кий сон, начеб зачадів… Такий не легко прокинеться…
Йому мелькнуло в голові зайти сюди й вирізати всіх як баранів, заки хто видасть із себе голос.
Те, що він думав, можна було зміркувати з цього, що він тепер робив.
Татарин, високий і плечистий хлоп, засукав рукави своєї свитки, поправив шапку й витягнув із-за пояса довгого ножа. Ніж заблищав до сонця як срібло. Татарин поправляв ще щось на собі й узяв ножа з зуби…
Цю хвилину використав Непорадний. Повернувся до татарина боком, розставив широко ноги і махнув правою рукою.
Аркан фуркнув у повітрю, став блискавкою розвиватися і впав на голову татарина в хвилину… коли він брав ножа в руку.
Петля вхопила його впоперек.
Коли перша трудність з арканом у тому, щоб потрапити петлею якслід, то ще більша тягнути аркан так, щоб петля засилилася, а пійманий, не мав часу розмотатися. Легше це зробити, коли пійманий на бігу; тоді він сам засиляється. А тут татарин стояв на місці й треба було його засилити.
Непорадному бігали руки як у ткача. Він великими куснями стягав аркан до себе, а від-