Сторінка:Чайковський А. За сестрою (Краків, 1941).djvu/79

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

вартових козаків у степ. Відїхавши на таку віддаль, що його кулею не досягне, він потиснув коня і пігнав скоком.

Тепер поглянув на зорі і завернув коня на південний захід. „Там і Крим лежить“, думав собі хлопець. Бо покійний дідусь показував йому частенько зорі на небі, по ярих і серед ночі не заблукаєш і хлопець добре собі запамятав. Дідусева наука стала йому в пригоді. „Ось це великий віз“, повторяв собі Павлусь, — а ця зоря над ним показує північ. Ну, напроти неї мусить бути південь.“ І туди він поїхав.

Коли Степан з Петром рано прокинулись, Павлуся не було. Їх аж заморозило. Вони відразу догадалися, що завзяте хлопя поїхало шукати сестри, а звідти напевно не вернеться, пропаде.

Коли це сказали Недолі, він говорив:

— Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде…