Оце оповідання Андрія Чайковського „Украдений син” звязане з Запорізькою Січчю. Своїм змістом воно з тих часів, коли січове товариство вже перемінилося, коли між козацтвом почала вже ширитися думка, що не час їм воювати з татарами й турками, а пора подумати про державне життя на українських основах, за зразком інших держав. Але такі погляди не були на руку московському урядові. Він окружив Запоріжжя виходцями з Сербії, що почали вислуговуватися Москві. Запорожці спротивились тій політиці, але ж не маючи відповідної сили, не видержали в боротьбі з москалями. Ще запорізька старшина пробувала всякими висланцями-депутатами до московської столиці та хабарями рятувати, що можна було ще врятувати, але це ні до чого не довело. Москва таки зруйнувала Запоріжжя 1775 року за цариці Катерини.
