Нижченаведеному протоколові засідань Піквікського Клубу завдячуємо ми перший промінь світла, який осяває морок і обертає в сліпучий блиск темряву, що позиває початок громадської кар'єри безсмертного Піквіка. Видавець цих записок має найвищу приємність подати його своїм читачам на доказ щирої уваги, невтомної впертости та пильного добору, з якими він досліджував довірені йому різноманітні документи.
„12 травня 1827 року. Головує Джозеф Сміґерс, есквайр, Н. В. П. Ч. П. К.[1]
Одноголосно ухвалено таке:
1. Заслухавши з почуттям величезного задоволення й безперечної згоди, доповідь, прочитану Семюєлем Піквіком, Есквайром, П. П. Ч. П. К.[2] і затитуловану: „Деякі думки про джерела Гемпстедських ставів із зауваженнями щодо теорії походження пуголовків“, збори одноголосно висловлюють палку подяку вищезгаданому Семюєлеві Піквікові, есквайрові, П. П. Ч. П. К., за зазначене.
2. Цілком розуміючи користь, яку матиме наука з допіру обговореного твору, так само як і з невтомних досліджень Семюєля Піквіка, есквайра, П. П. Ч. П. К., в Горнсі, Гайгейті, Брикстоні й Кембервелі, збори не можуть не відзначити неоціненного пожитку, що його неминуче дадуть для проґресу науки й розповсюдження
